Чи знаєте ви, що ваше робоче місце майже не змінилося з сімдесятих років 20 століття? Звичайно, на столі у вас може красуватися сучасний монітор або потужний ноутбук. Але інтерфейс, з яким ви працюєте,  практично не змінився за десятиліття. Більш того, свій початок він бере з 19 століття, за часів перших друкарських машинок.

Технології, тим не менш, не стоять на місці. За останні кілька років віртуальні помічники, штучний інтелект і доповнена реальність плавно перемістилися з категорії «скоро» в розділ «вже зараз». Ці технології можуть змінити світ навколо більше, ніж ми можемо собі уявити. І в першу чергу вони пропонують змінити інтерфейс – спосіб взаємодії людини з комп’ютером. Проблема лише в тому, що користувачі не мають бажання звикати до нових інтерфейсів, а старі способи взаємодії вже не є продуктивними.

Клавіатурний анахронізм

Один з найяскравіших прикладів старого неефективного інтерфейсу, який продовжує використовуватися – розкладка вашої клавіатури. Розкладка QWERTY була винайдена ще в 1860-х. Вона була спроектована таким чином, щоб дозволити друкареві розвивати максимальну швидкість, але при цьому уникнути застрявання важелів друкарської машинки. А в другій половині 20 століття QWERTY без змін «переїхала» на клавіатури персональних комп’ютерів. Технічні обмеження друкарських машинок зникли, але користувачі просто звикли до розкладки і не захотіли навчатися новому.

З кириличної розкладкою ЙЦУКЕН склалася приблизно така ж ситуація. В кінці 19 століття вона була розроблена американською компанією Underwood. Розкладка ЙЦУКЕН більш ефективна, ніж QWERTY. Найважливіші літери тут розташовані під вказівними пальцями, але все ж ця кирилична розкладка далека від максимальної ефективності.

Альтернативні розкладки клавіатури, такі як Dvorak і Colemak для англійської мови, або DIKTOR для кирилиці , використовуються ентузіастами і невідомі звичайним користувачам. Таким чином, людство виключно за звичкою використовує анахронізм на шкоду ефективності.

Вікна та значки

Схожа ситуація складається і з інтерфейсом WIMP ( «window, icon, menu, pointing device» – вікно, значок, меню, маніпулятор). Інтерфейс був розроблений в надрах Xerox PARC, популяризований комп’ютерами Apple Macintosh і став справжнім мейнстрімом завдяки Microsoft Windows.

По суті, в сучасній обчислювальній техніці використовується два основних інтерфейси. Перший – це WIMP, орієнтований на роботу з мишкою або тачпадом. Другий – MPG ( «multi-touch, physics, gestures»), що використовується на смартфонах і планшетах.

І за традицією інтерфейс WIMP сприймається як неодмінний атрибут «серйозної» роботи з ПК, в той час як MPG використовується для більш простих завдань. Експерти вважають, що інтерфейс MPG більш ефективний, ніж  WIMP. Проте, є малоймовірним, що користувачі захочуть використовувати жести і сенсорні дисплеї при роботі з персональними комп’ютерами.

Таким чином, сьогодні ми перебуваємо в ситуації, коли люди мають можливість обирати інтерфейс для себе. Проте, експерти впевнені, що така ситуація не триватиме довго.

Голос і жести

Дві основні технології на найближчі роки – віртуальні голосові асистенти і доповнена реальність. Машинне навчання перетворює інтерфейс на слово, комп’ютер розуміє контекст того, що ви говорите і це позбавляє вас від необхідності вводити точні команди або клікати на значки.

У теорії, з часом будь-яким додатком можна буде керувати за допомогою голосових команд. Проте, Майк Елген, експерт Computerworld, впевнений: люди за звичкою все одно будуть використовувати клавіатуру, не сприймаючи переваги нового способу взаємодії.

Протягом найближчих двох років ми станемо свідками появи величезної кількості додатків для віртуальної і доповненої реальності. Коли розумні окуляри стануть масовим і доступним продуктом, користувачам доведеться вчитися взаємодіяти з віртуальними об’єктами, що висять у повітрі у них перед очима. Найпростіший і очевидний спосіб зробити це – за допомогою жестів рук. Проте, можете бути впевнені: знайдеться величезна кількість користувачів, які будуть намагатися взаємодіяти з віртуальними об’єктами по-старому, за допомогою клавіш.

Очевидно, що ні про яку ефективність при такому способі взаємодії не може бути і мови.

Ламаймо звички

У 2007 році, після виходу першого iPhone, Стів Балмер, колишній директор Microsoft, пророкував смартфону поразку. Він стверджував, що новинку ніхто не оцінить, адже у неї немає клавіатури. Через 10 років ми бачимо, що сенсорні апарати практично повністю витіснили з ринку кнопкові телефони. Apple просто не дала користувачам можливість обирати, що і призвело до популяризації сенсорного інтерфейсу MPG.

Те ж саме може статися і в майбутньому. Майк Елген вважає, що якщо дати людині голосовий асистент з можливістю підключення клавіатури, людина відключить голосові функції і буде користуватися клавіатурою. Якщо людинина матиме доповнену реальність з можливістю керування мишею, людина забуде про жестовий інтерфейс.

Елген переконаний: якщо розробники хочуть, щоб інтерфейси майбутнього стали по-справжньому популярними, користувачам не можна давати в руки ні клавіатуру, ні мишку. Спочатку це може викликати деяке невдоволення, але вже через декілька місяців користувачі будуть розмовляти з комп’ютерами і перетягувати в повітрі віртуальні об’єкти. В іншому випадку інтерфейс з 19 століття буде переслідувати людство ще дуже довго.